Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

повішальник

Повішальник, -ка, м. Повѣсившійся. Камен. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 223.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВІШАЛЬНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВІШАЛЬНИК"
Велетенський, -а, -е. Исполинскій, гигантскій. Уман. І. 68.
Відклонити, -ся. Cм. відклоняти, -ся.
Кабановий, -а, -е.. Cм. кабанячий.
Ми́ло I, -ла, с. 1) Мыло. Чуже й мило голило, а моя бритва не бере. Ном. 2)собаче. Раст. Herniaria glabra. L. ЗЮЗО. І. 124. Ум. мильце.
Мішка́нець и пр. = мешканець и пр.
На́ді пред. = надо = над.
Понаралювати, -люю, -єш, гл. Напахать ралом во многихъ мѣстахъ.
Ржій, ржія, м. Раст. Camelina sativa. Вх. Пч. II. 37.
Саранячий, -а, -е. Саранчевый. О. 1861. X. 131.
Химорода, -ди, ж. 1) Причуда, капризъ. 2) Колдовство. Г. Барв. 326. Да й сміється вражий запорожець. А він химородою химородив. Сказано — каверзники. ЗОЮР. I. 79. З) химороди гнати. Причудничать; колдовать. Тепер, каже, піст, дак, чого ж химороди гнати? Г. Барв. 110.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОВІШАЛЬНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.