Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

повішальник

Повішальник, -ка, м. Повѣсившійся. Камен. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 223.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВІШАЛЬНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВІШАЛЬНИК"
Білісінько нар. Совершенно бѣло.
Є́нчий, є́нший, -а, -е. = инший. Желех. Ой чув же я через люде, що єнших кохаєш. Грин. ІІІ. 228.
Мандрі́вський, -а, -е. = мандрівний. Примандрує (встаровину піп) не знать зітки, — от було й кажуть: мандрівський піп служив. О. 1861. XI. 8.
Непосидущий, непосидячий, -а, -е. Подвижной, непосѣда. Непосидющий як чорт. Ном. № 3133.
Обжати, -ся. Cм. обжинати, -ся.
Ошморгати Cм. ошморгувати.
Панцер, -ра, м. Панцырь, броня. ЗОЮР. І. 159. Повкидала шляхта панцери й шишаки. К. Досв. 14.
Подокручувати, -чую, -єш, гл. Докрутить (во множествѣ).
Попріти, -пріємо, -єте, гл. Сопрѣть. Попріли усі стоги.
Приплющувати, -щую, -єш, сов. в. приплю́щити, -щу, -щиш, гл. 1) Сплющивать, сплюснуть, сдавить. 2) Прижмуривать, прижмурить глаза.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОВІШАЛЬНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.