Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

повішальник

Повішальник, -ка, м. Повѣсившійся. Камен. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 223.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВІШАЛЬНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВІШАЛЬНИК"
Деркоті́ти, -кочу́, -чеш, гл. Издавать звукъ дер-дер. Деркач деркоче. Колесо в возі деркоче. Деркотіли деркачі. Стор. МПр. 2.
Доко́ра, -ри, ж. = докір. Мир. ХРВ. 269.
Звірю́ка, -ки, ж. Большой звѣрь. Злодіїв обганяй та гавкай на звірюку. Г. Арт. (О. 1861. III. 84). Синє море, звірюкою то стогне, то виє. Шевч. 49. Ум. звірю́чка. Рудч. Ск. І. 22.
Ключиння, -ня, с. соб. Жерди, связанныя по двѣ подъ угломъ и лежащій по обѣ стороны соломенной крыши. Могил. у.
Мощи́рь, -ря, м. = мущирь.
Обабок, -бка, м. Раст. Boletus Scaber Bull. ЗЮЗО. І. 114.
Пообплутувати, -тую, -єш, гл. Опутать (во множествѣ).
Послушничок, -чка, м. Ум. отъ послушник.
Риштунок, -нку, м. Вооруженіе, доспѣхи. Народ.... при всім воєннім риштунку. Стор. II. 164.
Стіпний, -а, -е. Способный. Стіпний на вигадки. Ном. № 12889. І дурень стіпний кашу їсти. Ном. № 5382.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОВІШАЛЬНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.