Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

повішати

Повішати, -шаю, -єш, гл. 1) Повѣшать, развѣсить. Повішала хустки на горищі. 2) Повѣсить. Взяли того попа, присудили повішати. Чуб. III. 335. Так їх (козаків) і повішали. Драг. 417.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 223.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВІШАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВІШАТИ"
Каптурка, -ки, ж. Мужской головной уборъ: шерстяной колпакъ въ видѣ усѣченнаго конуса. Гол. Од. 48.  
Линь, (ня?, м.). Раст. Artemisia campestris. Лв. 97.
Нагусти́, -ду́, -де́ш, гл. Нагудѣть.
Підсохти Cм. підсихати.
Подожинати, -наю, -єш, гл. Дожать (многое).
Посміхати, -ха́ю, -єш, гл. Посмѣиваться. Стали люде теє зачувати, стали з удовиченьків посміхати. Мил. 346.
Різьбяр, -ра, м. = різбарь. Шух. І. 245, 318.
Ручайка, -ки, ж. Мѣра неньки, льна: столько, сколько можно взять рукой = 1/10 повісма = жменя. Черниг. у. Черк. у. Пас. 200.
Струнистий, -а, -е. Струноподобный.
Схудлий, -а, -е. Исхудалый. Бліде й схудле лице. Левиц. Пов. 88.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОВІШАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.