Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

повня

Повня, -ні, ж. 1) Полнота. Не дасть йому розвинути художницького смаку свого до повної повні. К. ХП. 18. Тут в повню роскіш дав їм Бог. Мкр. Г. 67. Перейти дорогу у повні. Перейти дорогу съ полными ведрами. Шух. І. 239. 2) Изобиліе. І на полі у тебе буде повня. К. Іов. 13. Моїм багацтвом я втішався і повнею моєю веселився; К. Іов. 67. 3) Полнолуніе. Чуб. І. 10. місяць у повні. Полнолуніе.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 225.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВНЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВНЯ"
Багатиревий, -а, -е. Полн. фор. = багатирів.
Безодголосно нар. Беззвучно. Я ледві дочула: безодголосно такечки вона гомоніла. МВ. ІІ. 199.
Вовкулацтво, -ва, с. = вовкулакування. Грицько з вовкулацтва зробився таким, як мати народила. Г. Барв. 454.
Джиґи́ря, -рі, ж. Горло съ легкими и печенью у овцы. О. 1862. V. Кух. 37.
Заня́вкати, -каю, -єш и занявча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Замяукать.  
Ле́кшати, -шаю, -єш, гл. = легшати. Желех.
Одаль нар. Вдали, поодаль.
Подінути, -ся, -ну, -ся, -неш, -ся, гл. = подіти, -ся.
Польщизна, -ни, ж. Польская народность, польскій языкъ, духъ. Велику робить нам він (М. Вовчок) підмогу, очищаючи смак рідної мови од польщизни. К. (Хата, XIV). Навчили ми ляхву латину занедбати, польщизною листи й літописи писати. К. Дз. 16.
Спохмура нар. Изъ подлобья, сурово. Спохмура дивиться. Волч. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОВНЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.