Вербонька, вербочка, -ки, ж. Ум. отъ верба.
Віддання, -ня, с.
1) Отдача. Шість кабанів чорт мав, бідному чоловікові дав і на вічне віддання пропало. Позичив ледачому гроші — десь на вічне вже віддання:
2) Выходъ замужъ. дівчина на відданні. Дѣвушка невѣста, взрослая дѣвушка. У мене ж дочка на відданні
3) Народный праздникъ 15 января. Ум. відданнячко. Маю сестру на відданнячку.
Ги сз. = II. Ге. Таким слаба, ги росиця.
Кантарок, -рка, м. = кантар.
Картинуватий, -а, -е. Четырехугольный. карти́нуватий камінь. Камень, порѣзанный ровными плитками. Донск. Обл.
Копит, -та, м.
1) = копито. А у мого коня золота грива, золота грива, сребраний копит. Не дба про те, що їх нога роздавить, або копит звіряти польового.
2) мн. Копити. Раст. = копитень. Ум. копито́к, копи́тонько. Пінь мій сивий, золотії гриви, копитоньки золотії.
Нахабність, -ности, ж. Нахальство, наглость.
Розрив, -ву, м. Раст. Impatiens noli tangere L. розрив-трава — въ народныхъ вѣрованіяхъ: трава, обладающая свойствомъ разрывать. Що нам кайдани? Я призапас такої розрив-трави, що тілько притулимо, дак ік нечистому й пороспадаються.
Цок! меж., выражающее стукъ, звонъ отъ удара по твердому тѣлу. Тут хвись! шабельки засвистіли, цок, цок! — і іскри полетіли. Цок, цок підківками, стук, стук ніженьками.
Щадити, -джу́, -ди́ш, гл.
1) Сберегать.
2) Щадить. 1, безбожний, свого сина не щадить.
