Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

покицяння

Покицяння, -ня, с. Въ игрѣ въ жмурки: прикосновеніе къ играющему. Cм. покипяти. О. 1861. XI. Св. 38.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 271.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОКИЦЯННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОКИЦЯННЯ"
Завдяки́ нар. Благодаря. Завдяки доброму чоловікові, що порятував мене шматком хліба, я, поснідавши, спромігся переваги-ваги додому доплентатись, а то пак нездужав уже і ступіня ступити.
Казіння, -ня, с. Бѣснованіе.
Кертина, -ни и керти́ця, -ці, ж. Кротъ. Желех.
Кривоплекий, -а, -е. Кривоплечій. Хотіла мене мити та за третього дати, аж той третій такий кривоплекий. Чуб. V. 497.
Неспокійник, -ка, м. Безпокойный человѣкъ.
Перечісуватися, -суюся, -єшся, сов. в. перечеса́тися, -шу́ся, -шешся, гл. Перечесываться, перечесаться.
Підтакувати, -кую, -єш, гл. = підтакати.
Похит, -ту, м. Качанье, раскачиванье. Одним похитом вивернув з землі кілок.
Солити, -лю, -лиш, гл. Солить. Тричи борщ солити не годиться. Посл.
Увиляти Cм. увилювати.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОКИЦЯННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.