Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

покицяння

Покицяння, -ня, с. Въ игрѣ въ жмурки: прикосновеніе къ играющему. Cм. покипяти. О. 1861. XI. Св. 38.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 271.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОКИЦЯННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОКИЦЯННЯ"
Блякувати, -ку́ю, -єш, гл. Линять.
Вартування, -ня, с. Охраненіе, обереганіе.
Дрясува́ти, -су́ю, -єш, гл. Топтать. Ой як же вийшла Божая мати да на крижові стала: кулі вертала, кіньми дрясувала, воювати не дала. Млр. л. сб. 188. Cм. ґрасувати.
Заби́ти, -ся. Cм. забивати, -ся.
Злітце, -ця, Ум. отъ злото.
Нелюд, -да, м. Безчеловѣчный, жестокій, свирѣпый человѣкъ.
Пітний, -а́, -е́ Потный. Воно маленьке сонне, пітне, — простудимо. Г. Барв. 168.
Пужка, -ки, ж. Ум. отъ пуга.
Трилітній, -я, -є. Трехлѣтній. Дає їм трилітню житню солому. Чуб. II. 336. Хай на тебе трилітня трясця!
Флисник, -ка, м. Плотовщикъ. Вх. Зн. 75.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОКИЦЯННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.