Абши́т, -ту, м. Отставка. Абшит дістав.
Виговорювати, -рюю, -єш, сов. в. виговорити, -рю, -риш, гл.
1) Выговаривать, выговорить, упрекать, упрекнуть. Шкадронний і давай йому виговорювать: за що се, діду, ти мене цураєшся? Звісно, я йому виговорю, що вони голі, на відданню, а ти їм нічого не придбав.
2) Высказывать, высказать. Що говорять, то й виговорять.
3) Заговаривать, заговорить (о знахарскомъ заговорѣ). Виговорити.... рабу Божому (уроки).
4) Выговаривать, выговорить, включить въ договоръ, въ условіе. Cм. виговоряти.
Мину́щий, -а, -е. Скоропреходящій, тлѣнный. Усе тінь минуща, одна річ живуща — світ з Богом.
Мочарува́тий, -а, -е. О почвѣ: болотистый, мокрый. Мочарувате поле.
Огурство, -ва, с. = огурність.
Осторонь нар. Въ сторонѣ. Державсь він осторонь од тієї світлиці. Василь з Ганною та Мариною сіли осторонь од вулиці.
Підгейстер, -тра, м. Часть воза: крѣпкая жердь, одинъ конецъ которой прикрѣпленъ къ нижнему концу шворня, а другой къ задней оси; онъ охраняетъ шворень отъ поломки.
Ростворяти, -ряю, -єш, сов. в. роствори́ти, -рю́, -риш, гл. Открывать, открыть. Небеса ростворили.
Росходжуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. росходи́тися, -джуся, -дишся, гл.
1) Только сов. в. Заходить, приняться ходить. Ти, козо, росходися, розвеселися. Росходилась, як квочка перед бурею.
2) Усиливаться, усилиться (о вѣтрѣ); сердиться, разсердиться, выйти изъ себя, войти въ азартъ; капризничать, раскапризничаться. Еней і сам так росходився, як на аркані жеребець. Мала дитина не давала досі вночі спокою і часом росходжувалась саме при гостях. Росходився, як московський постіл.
Тетера, -ри, ж. = тетеря. Летіла тетера, не вчора — тепера; упала в лободу, шукаю не знайду. Ум. тете́рка, тете́ронька, тетерочка, тетірка.
