Гомоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. 1) Говорить. Зібралася уся громада, посіли, гомонять. Дай тобі, Боже, щоб ти тихенько гомонів, а громада тебе слухала. Руками гомоніти. Шутливо: писать. 2) Шумѣть, кричать; производить глухой шумъ. Кажи, та не гомони дуже. Сині хвилі гомоніли. Гомоніла Україна. Широкий Дніпр не гомонить. Байрак гомонить. 3) Поговаривать. От і тепер гомонять, що Трубихівна ходить до своїх сиріт дітей.
Гонча́рський і ганча́рський, -а, -е = Гончаровий. Глина ганчарська.
Жми́крутня, -ні, ж. Кулачество.
Зарачкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Полѣзть на четверенькахъ.
Кайданки, -нок, мн. Ручныя цѣпи. Ой злапали (вдовиного сина), назад руки зв'язали, ще в кайданки оковали.
Козарька, -ки, ж. Загонъ, сарай для козъ.
Куня, -ні́, ж. = куниця 4.
Ломи́ніс, -носа, м. Раст. Clematis recta.
Носатенький, -а, -е., Ум. отъ носатий.
Побірати, -ра́ю, -єш, гл. Брать, получать. Паламар побірає шестий книш.
