Бекати, -каю, -єш, гл.
1) Кричать по овечьи, по козьи, блеять. Ціла отара овець та кіз, ягнят, козенят мекала та бекала.
2) О дѣтяхъ: ревѣть.
До́вбиш, -ша, м. Литаврщикъ. Серед базару став коло стовпа довбиш та й почав бити в бубни.
Загина́тися, -на́юся, -єшся, сов. в. загну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Загинаться, загнуться.
Ляскоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Учащенно хлопать, щелкать. 2) Быстро говорить, быстро болтать, чаще — крикливымъ голосомъ. Вийде до них, ляскотить по пташиному, привітна, люба.
Мерля́тина, -ни, ж. 1) Специфическій запахъ животнаго: собачій, козлиный. 2) Мездра, мездрина.
Нава́бити Cм. наваблювати.
Потемно нар. Темновато.
Руїна, -ни, ж.
1) Развалина. Все осталось, все сумує, як руїни Трої. Заплакали б тяжко, бо ви б не пізнали козацької слави убогих руїн.
2) Разрушеніе, истребленіе. Чига його голодная погибель, що-день його руїна назирає.
3) Разореніе. Бачили лихі свою руїну.
Сторожа, -жі, ж. Стража, караулъ. Стоїть сторожа, гострая вартонька, коло твоєї хати. Гонят, мамко, на сторожу, під Чорний ліс на могилу. на сторо́жі. На стражѣ, на караулѣ. Усі кури на сідалі, півень на сторожі; всі хлопята на юлиці, мій милий в дорозі. Ум. сторо́женька.
Стулювати, -ся, -люю, -ся, -єш, -ся = стуляти, -ся.
