Вибріхувати, -хую, -єш, сов. в. вибрехати, -шу, -шеш, гл. 1) Ложью, обманомъ пріобрѣтать, пріобрѣсть. (Циган) що вибреше, що вимота, то те й його. 2) Выдумывать, выдумать небылицы. Глузує над людьми, базіка, вибріхує таке, що на, неначе пані превелика.
Вихрест, -та, м. Принявшій христіанство. Така з вихреста людина, як з собаки солонина. То вихрест із жидів Авлет.
Грунт, -ту, м. и пр. Cм. Ґрунт и пр.
Зашкандиба́ти, -ба́ю, -єш, гл. Захромать. То затюпає, то знов зашкандибає.
Зуздрітися, -рюся, -ришся, гл. Оглянуться, осмотрѣться.
Кітлярчин, -а, -е. Принадлежащій женѣ мѣдника. Cм. кітлярка.
Напечи́, -чу́, -че́ш, гл. = напекти.
Переполоти Cм. переполювати.
Потрюхикати, -каю, -єш, гл. Потрусить мелкимъ шагомъ? От потрюхикав собі віл помалу.
Свашчак, -ка, м. Въ свадебномъ обрядѣ: то-же, что и дружко?
