Доноша́ти, -ша́ю, -єш, гл. 1) = доношувати. 2) Приносить, подавать. Казав його до келії взяти, казав слугам їсти доношати. Ой вже ж тобі, галко, а вже ж тобі, чорна, вісти та й не доношати. Доно́шана дити́на. Своевременно родившійся ребенокъ.
Квакати, -каю, -єш, гл.
1) Квакать (о лягушкѣ). Сіла жаба та й квакає.
2) — ква́чу, ква́чеш. Крякать (объ уткѣ). Заріж, сину, качурину, — нехай кача́ ква́че.
3) Говорить (выраженіе презрительное). Годі, годі, квакати! — кажуть кармазини. — Побачимо ось, чия візьме.
Кожушанка, -ки, ж.
1) Женская шуба, покроемъ подобная свиті.
Косарювати, -рю́ю, -єш, гл. Быть косцемъ. Ми з Петром косарюємо вдвох.
Обмислити, -слю, -лиш, гл. Снабдить. Ми тебе і хлібом, і одежою обмислимо. На попа за се козацтво нарікало... Роковщиною його не обмисляло.
Осел, осла, м. Оселъ. Набув, як сокола, а тяжко збути, як осла.
Писківка, -ки, ж. Курица, первый годъ несущаяся.
Решетник, -ка, м. Грибъ изъ породы Bobtus.
Рострушувати, -шую, -єш, сов. в. роструси́ти, -шу, -сиш, гл. Раструшивать, раструсить, разсыпать.
Служення, -ня, с. Служеніе.
