Гуркоті́й, -тія́, м. Стучащій, неспокойный человѣкъ.
Дер! меж.
1) Для выраженіи звука, происходящаго во время разрыванія ткани. Дер-р-р! поли у шляфрока як не було. Также для выраженія звука отъ царапанія по твердому тѣлу. Дер-дер до діда в двері. Баба прокинулась: діду, діду, щось до нас у двері Шкряботить. Дід вийшов, коли то ведмідь.
2) Крикъ коростеля. Деркач кричить: дер-дер!
Запідпідьо́мкати, -ка́ю, -єш, гл. О перепелѣ: закричать. Закигикала над ним чайка запідпідьомкала перепілочка.
Квочка, -ки, ж.
1) Насѣдка. А з курчатами квочка... кублилась у моркві.
2) Созвѣздіе плеяды. Созвѣздія имѣютъ слѣдующія наименованія: Віз, Квочка, Чепіга, Косарі...
3) Названіе играющаго ребенка въ игрѣ въ пиш. Ум. кво́чечка.
Личако́вий, -а, -е. Мочальный, лыковый. Убогі носили личакову одежу. Скидають личакову драну свиту.
Мере́жити, -жу, -жиш, гл. 1) = мережати. 2) Колотить. Ірода козак мережив києм як собаку.
На-розви́дні, нар. Ha разсвѣтѣ. Це було на-розвидні, як стало світать.
Обносити, -шу, -сиш, сов. в. обне́сти́, -несу́, -се́ш, гл.
1) Обносить, обнести. Він так щиро всіх обносить горілкою.
2) Злословить на кого, клеветать, оклеветать.
Роспатлати, -ся. Cм. роспатлувати, -ся.
Шарапатка, -ки, об. У гуцульскихъ крестьянъ: чужой въ городской одеждѣ.