Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

сібірник

Сібірник, -ка, м. 1) Сосланный въ Сибирь. 2) Злодѣй, разбойникъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 124.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СІБІРНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СІБІРНИК"
Гіллюка, -ки, ж. = гілляка. Г. Барв. 18.
Дзвяк! IІ меж. для выраженіи металлическаго звука. Було тільки сонця краєчок засвітить, уже й бряк і дзвяк по селу. МВ. І. 44.
Золотариха, -хи, ж. Жена золотыхъ дѣлъ мастера. Желех.
Кузька, -ки, ж. 1) Насѣкомое вообще. 2) Хлѣбный жукъ, Anisoplia austriaca. Мале, та й те укмітило, що у просі кузька є. Звенигор. у.
Кутач, -ча, м. Кочерга. Желех.
Ля́до, -да, с. Возвышенное мѣсто въ лѣсу, заросшее строевой сосной. С. Сербы, Н. Вол. у.
Пісенька, -ки, ж. Ум. отъ пісня.
Рудяний, -а́, -е́ 1) Кровавый. 2) О водѣ: покрытый ржавчиной.
Скубсти, -бу, -беш, гл. = скубти. Угор.
Широчиня, -ні, ж. = широчінь. Харьк. г.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СІБІРНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.