Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

сичання

Сичання, -ня, с. Шипѣніе змѣи, гусей Гадюче сичання. О. 1861. III. 31.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 124.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СИЧАННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СИЧАННЯ"
Аги́кати, -каю, -єш, гл. Кричать аги́. Желех.
Вертання, -ня, с. Возвращеніе. Ой то ж мені не гуляння, — за ворота та й вертання. Грин. ІІІ. 686.
Дівока, -ки, ж. Раст. Cephalanthera bifolia. Лв. 97.
Імховий, -а, -е. = моховий. Три подушок імхових. Лукаш. 163.
Карабін, -на, м. = карабин. Стан солдатський, вус козацький, карабін до того. Федьк. Ум. карабінчик. Вже ж мому рідну сину карабінчик дали. Гол. І. 137.
Поростулювати, -люю, -єш, гл. То-же, что и ростули́ти, но во множествѣ.
Присяга, -ги, ж. Клятва, присяга. Шевч. 199. Чуб. V. 45.
Розводний лист. Разводная. Єв. Мр. X. 4.
Сумовитий, -а, -е. Наводящій грусть, унылый. Живуть вони по ямах та байраках, між скелями в печерах сумовитих. К. Іов. 63.
Трібний, -а, -е. Нужный, необходимый. Ще мені самому ця книжка трібна.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СИЧАННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.