Бичувати, -чую, -єш, гл. 1) Припрягать къ одной парѣ лошадей или воловъ еще одну или нѣсколько впередъ, когда тяжело везти. На гору йду — не бичую, а з гори йду — не гальмую. 2) О судахъ: тащить на бичевѣ.
Виганятися 2, -няюся, -єшся, сов. в. вигнатися, -женуся, -нешся, гл. 1) Изгоняться, быть изгнаннымъ. 2) Выгоняться, быть выгнаннымъ. Вівці виганяються рано вранці до ватаги. 3) Выталкиваться, вытолкнуться. Смок витягає воздух з цівки, а через те вода піднімається й виганяється геть. 4) Вырастать, вырости въ вышину. Григор вигнався такий, як тополя. Два дуби вигнались вище лип.
Віщо мѣст. Винит. падежъ отъ що, употр. послѣ предлога. За віщо, на віщо. Завелися, як той казав: багатий на багатство, а убогий — бо' на й за віщо.
Згле́діти, -джу, -диш, гл. = зглядіти. Жита які, гречки! і оком не згледиш.
Зле́глий, -а, -е. Слежавшійся.
Кола, -ли, ж. Телѣга. Вийди, мила, з коли, покажи личенько родові.
Подописувати, -сую, -єш, гл. Дописать (во множествѣ).
Проколюватися, -лююся, -єшся, сов. в. проколо́тися, -люся, -лешся, гл. 1) Прокалываться, проколоться. 2) О зубахъ: прорѣзываться, прорѣзаться. Дитині... проколюються зуби.
Уприпуст нар. О ѣдѣ животныхъ: сколько угодно, вволю, прямо изъ стога или другого хранилища пищи. Коні їдять овес уприпуст. Їдять корови вприпуст сіно.
Хнюруватий, -а, -е. Угрюмый, ворчливый.
