Знімати, -ма́ю, -єш, сов. в. зня́ти, зніму, -меш, гл. 1) Снимать, снять. І шапки не зняв, і руки не дав, не прощався зо мною. Пішов коток на торжок, купив собі кожушок. Треба з кота зняти та дитині дати. Із правої рученьки перстень зняв. Зняли з нього головоньку. Вернися, милий, з чужої сторононьки, зніми журбу з моєї головоньки. 2) Поднимать, поднять. Лучче мені, мати, важкий камінь зняти. Зняв руки до Бога. До тебе очі я знімаю, небесний жителю і царю. Филю зо дна моря знімає. 3) — бучу. Поднять шумъ, крикъ. Зняла ж бучу Пилипиха, як визналась батькова подія. 4) — го́лос, річ. Начинать, начать говорить. Знявши одна жінка зміж народу голос, каже. 5) — щот. Считать, сосчитать. Неможна з цього маку нікому щоту знімати.
Нищота, -ти́, ж. Нищета.
Опуст, -ту, м. Шлюзы. Стали коло ставу напувати худобу; дивляться, на опусті ходить якийсь пан.
Перенаджувати, -джую, -єш, сов. в. перена́дити, -джу, -диш, гл. Переманивать, переманить.
Погодувати, -ду́ю, -єш, гл.
1) Покормить. Погодуй, положи, та хоть вп'ять побіжи.
2) Вскормить (многихъ). Ой як я живу, як я горюю, я своїх діточок не погодую. Ох, милосердний Творче і всі святії отці, поможіть мені малих діток погодувати, із їх розума да й діждати.
3) Откормить (многихъ). Погодуєм... кабани.
Такісічкий, -а, -е. = такісінький.
Урозсип нар. Вразсыпную. Од його всі врозсип, як голуби од шуліка.
Фужделити, -лю, -лиш и фуждіти, -джу, -диш, гл. О вѣтрѣ: шумѣть, бушевать.
Хрестильниця, -ці, ж.
1) Купель для крещенія дѣтей.
2) Сосудъ со святой водой, стоящій въ домѣ, — въ этой водѣ омочаютъ пальцы.
Чухатися, -хаюся, -єшся, гл. Чесаться, чесать себя (если зудитъ, но не гребешкомъ). Скот і свині чухались об стіну.
