Віддавання, -ня, с. = віддання. Ум. віддаваннячко. Покинула сина та ще й не женила; покинула дочку на віддаваннячку.
Густі́ти, -ті́ю, -єш, густі́йшати и густі́шати, -шаю, -єш, гл. Густѣть. Ліс все густішав. Молоко густій-шає.
Заріша́ти, -ша́ю, -єш, сов. в. заріши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. Окончательно рѣшать, рѣшить. Видно їм (панам) наші руки подобались, — зарішає сивоголовий дід.
Клопітни́й, -а́, -е́. 1) Заботливый. Я їй довожу гарненько, беруся розсудливо... та шкода люю розуму клопітного. 2) Безпокойный, хлопотунъ, надоѣдливый (о человѣкѣ). Іван клопітний чоловік. Хлопотливый, безпокойный (о дѣлѣ). Зареклися, що сами з роду-віку у таке клопітне не вберемось.
Курняв! меж. Подражаніе мяуканью.
Пенний, -а, -е. Задолженный, имѣющій долги. Лучче ж пенному сіло на шию зложити, ніж бідних людей правдивих зводити.
Підморгувати, -гую, -єш, сов. в. підморгну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Подмигивать, подмигнуть. Прийшла, Ірисі підморгнула, черкнули разом в хижку вдвох.
Повидовбувати, -бую, -єш, гл. 1) Выдолбить (во множествѣ). 2) Выковырять (во множ.). Повидовбував йому очі. Як очей на спичку не повидовбує.
Повітовий, -а, -е. Уѣздный. Повітовий суд. В одному повітовому місті жив міщанин Лемішка.
Упоруч нар. Рядомъ, рука съ рукой, рука объ руку. Упоруч себе сажати.
