Байдак, -ка, м. 1) Родъ большого рѣчного судна. А нуте, хлоп'ята, на байдаки! Море грає — ходім погуляти. Великий тяжко був пожар, — човни і байдаки палали. 2) мн. байдаки. «Селезни, сбившіеся въ стаи тогда, когда матки водятъ выводки». 3) байдаки гонити. и байдаки бити = байдики бити. Ум. байдачок. Ув. байдачище.
Безтямний, -а, -е. 1) Безсмысленный.
2) Несообразительный, непонятливый.
Боком нар. Бокомъ. боком ті то вилізе. Сильно за это поплатишься. боком сі держит від мене. Сторонится меня.
Вапенний, -а, -е. . = вапняний
Кичка, -ки, ж. 1) Прядь льна, заплетенная въ косу новобрачной. Беруть трошки льону і завивають їй (молодій) разом з косою, щоб більше було коси; хоть і великі коси, то завше треба той льон, і то називається зачіска та кичка. Метл. 208. 2) Кольцеобразный валикъ изъ пакли, шерсти или гарусу, иногда обшитый холстомъ, который носится замужними женщинами на головахъ подъ головнымъ уборомъ (очіпком, чепцем). 3) Хомутина, подушка валькомъ, кишкой, поджатая подъ клешни хомута. Лимарь кичку зашиває. 4) Пучекъ соломы или камыша, употребляемый для крытья крыши. 5) Часть воротъ, дверей: кусокъ дерева съ вырѣзаннымъ въ немъ съ одной стороны углубленіемъ, — этой стороной онъ прибивается къ столбу или стѣнѣ, тогда углубленіе даетъ отверстіе, въ которое входитъ верхъ вертикальнаго столбика глухого конца воротъ пли шипъ дверей. 6) Оставшійся въ землѣ послѣ срубленнаго дерева его пень или корень. А наші кички викопують.
Колопенник, -ка, м. Конопельник.
Мелька́ти, -ка́ю, -єш, [p]одн. в.[/p] мелькну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Мелькать, мелькнуть. І хвіст мелькнув.
Присилати, -ла́ю, -єш, сов. в. прислати, -шлю, -шлеш, гл. Присылать, прислать. Кланяється, каже, пан Запічанський, прислав подарунок.
Торботрясів, -сова, -ве Принадлежащій торботряс'у.
