Досади́ти Cм. досаждати.
Жалкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. 1) Сожалѣть, жалѣть. Возьми, а то будеш послі жалкувати. Дав я тебе до школи, та й жалкую: між панськими дітьми і ти, бачу, нахапався панського духу. 2) — за ким, чим. Оплакивать кого, что, сожалѣть о потерѣ кого, чего. Вона жалкує ще й досі за змієм. І що то жалкували за ним і хазяїн, і всі! А що вже дівчата, так і міри нема. 3) — на кого. Пенять, сѣтовать на кого. Живи ж, доню, в свою волю, так, як полюбила, не жалкуй на свою матку, що тебе згубила. Не жалкуй, куме, на Бога: од квасу діти померли. 4) Жалѣть, беречь. Свого доброго та не жалкувать.
Ліску́ля, -лі, ж. = ліскогриз. Ум. ліскулька.
Ляги́, -гів, м. мн. = лягови. Іде він до неї о пізніх лягах.
Натаганити, -ню, -ниш, гл.
1) Много наложить.
2) Много наготовить.
Низовець, -вця́, м. Запорожскій казакъ.
Нізка, -ки, ж.
1) Мякоть въ тыквѣ.
2) Въ деревѣ: слой, находящійся непосредственно подъ корою, cambium.
Пізнавати, -наю́, -єш, сов. в. пізна́ти, -на́ю, -єш, гл. Узнавать, узнать. Ой як би я зозуленька, ой крилечка мала... то б я свого миленького по шапці пізнала. З ким жити, того й пізнавати.
Позаручувати, -чую, -єш, гл. Обручить (многихъ).
Прогалина, -ни, ж. = прилука 1.
