Лопота́ти, -чу́, -чеш и лопоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Шелестѣть (бумагой, лощеной матеріей). 2) Стучать или топать, бѣжа. Щось лопотить, чи не отаман? Тільки що дасть Бог ранок, то всі до його аж лопотять. 2) Хлопать. Крилоньками (голуби) лопотали. Лопотить у домні. 3) Болтать безъ умолку.
Манія́, -нії́, ж. 1) = мана. Причепився, як тая манія. 2) Кошениль, сурикъ. Щоки терли манією, а блейвасом і ніс, і лоб.
Нетеч и нетеча, -чі, нете́чина, -ни, ж. Стоячая вода, болото. Въ нѣкоторыхъ выраженіяхъ употребляется вмѣсто: нечиста сила, чорт. нете́ча дала занять! Чертъ дернулъ тронуть! Чого мені журитися, якої нетечі?
Подопроваджувати, -джую, -єш, гл. Довести (во множествѣ).
Подущина, -ни, ж. Подушка, не особенно хорошая подушка.
Поростити, -рощу, -стиш, гл. Возрастить. Бог поростив. Бог поростив хліб добрий.
Почуріти, -рю́, -ри́ш, гл. Потечь струей. А кров почуріла по білому кабатові.
Тулубастий, -а, -е. О тулупѣ, свиткѣ: мѣшковидный, безъ таліи.
Хвилілник, -ка, м. = хвилівник.
Штибель, -бля, м. Часть церковнаго зданія: конечный пунктъ церковной кровли, шаръ, на которомъ укрѣпленъ крестъ.
