Аж, сз. 1) Такъ-что даже, ажно, даже. Дурний, аж крутиться. А прокинувся мій пустунчик — і гуком його в хаті, аж сохи движять. Далекий шлях, панибрати, знаю його, знаю, аж на серці похолоне, як його згадаю. Еней від неї одступався, паки зайшов через поріг, а далі аж не оглядався, з двора в собачу ристь побіг. Аж чудно далебі мені! Грає кобзарь, виспівує, аж лихо сміється. 2) Передъ словами, обозначающими количество, указываетъ на значительность послѣдняго и переводится словомъ «цѣлыхъ»: Аж три дні морочився з цією роботою, т. е. цѣлыхъ три дня возился съ этой работой. Коли чують: щось гуркотить, — аж то гайдамаки, аж дванадцять. Аж три пари на радощах кумів назбірали. 3) Передъ словами, показывающими мѣсто или время, употребляется обыкновенно съ предлогами: до, за, на и пр. въ значеніи «самый», указывая на достиженіе отдаленнаго или крайняго предѣла. Аж до моря Запорожці степ широкий крили. Аж на вершечок зліз на грушу. Аж під піл заліз, шукаючи. Ой приїхав Гамалія аж у ту Скутару. Полинь, полинь, голубонько, аж в Київ зо мною. Вип'єш, — біжи яко мога, що́ б там ні кричало, не оглянься, поки станеш аж там, де прощалась. Аж до вечора сидів у його, — вже смерком вернувся додому. 4) Аж по́ки. До тѣхъ поръ пока. Пробувайте в господі, аж поки вийдете звідтіля. 5) Аж-аго́сь, аж ось, аж ось де, аж осьдечки, аж от, аж от де. Вотъ, вотъ гдѣ; какъ вотъ. Де мішок? — «Аж ось». Аж осьдечки опинився, ганявшись за конем. Тільки що випрягають коней, аж ось іде лейстровий городський козак Головко. Аж ось прилітає змій. Аж ось настає голод. Аж от перестріва його на дорозі становий. 6) Аж ось коли, аж от коли. Вотъ когда. Аж ось коли довідався, а то все не знав. 7) Аж он, аж ондечки. Вонъ тамъ. Аж ондечки він живе на тому краю села. 8) Какъ вотъ уже, какъ вдругъ. Лечу, дивлюся, аж світає, край неба палає. Дивлюсь, аж наші йдуть. Як послала мене мати в степ пшениці жати, аж там чумак воли пасе, став зо мною жартувати. Дивляться, аж там приковані три зміїхи. Тілько що поблагословивсь їсти, аж та стріла так і встромилась у печеню. Аж гульк! Какъ вдругъ. Аж гульк — з Дніпра повиринали малії діти, сміючись. 9) Анъ; а между тѣмъ. Я думав так, аж воно инакше. 10) Аж-аж-аж! Показываетъ усиленное дѣйствіе, желаніе. Сидів, сидів (голодний вовк), так їсти аж-аж-аж!.. 11) «Грійте окропу, — я миться буду!». Мати нагріла такого гарячого, що аж-аж-аж!
Бабрання, -ня, с. Занятіе грязной работой, пачкотня. Остогидло мені оце бабрання коло хати.
Бухати, -хаю, -єш, гл.
1) Бить, колотить. Взяла мене бухати, мусів я ю слухати.
2) Бросать. Бабусю у яму бух! каже Оленка, показуючи кулачком, як будуть бухати бабусю у яму.
3) Стрѣлять, палить. Бухають з гармат.
Діжчи́на, -ни, ж. Плоховатая кадка, п. квашня. Дівчина як дівчина, а черево як діжчина.
Докро́їти, -крою, -кро́їш, гл. = докраяти.
Наболі́ти, -лі́ю, -єш, гл. Наболѣть. На боліло серденько від жалю.
Надрі́зати Cм. надрізувати.
Перетика, -ки, ж.
1) Преграда. На наших огородах нема а ніде ніякої перетики, хоч наскрізь пройди. Доїхав до перетики, спинив біля кормчи коней. Плетень въ глухомъ заулкѣ, тупикѣ.
2) Граница между двумя владѣніями, образуемая рядомъ деревьевъ? У перетику ходила по горіхи (по опеньки, по дрова).
3) Поперечная цвѣтная полоска на бѣломъ.
Підсвітити, -свічу, -тиш, гл. О мѣсяцѣ: причинить своимъ свѣтомъ болѣзнь — лунатизмъ. Вікно против місяця зачиняй, а то як підсвіте, то будеш сонний ходити.
Сушити, -шу́, -шиш, гл.
1) Сушить. Сорочки попрала, — треба сушити.
2) Сущить, крушить. Не суши серденька ти мені. Мовчанка не пушить, головоньки не сушить.