Конати, -на́ю, -єш, гл.
1) Умирать, кончаться, отходить. Не один бідаха, конаючи в крові, тужить, що не поліг під Берестечком. Уже твоя, козаченьку, дівчина конає.
2) Мучиться. Сам не соромиться конать в ярмі, у ляха. Або в пана у кайданах у склепу конає.
Кудля, -лі, ж. Потасовка, взбучка. Ти бо мені там не дуже пащикуй, бо такої кудлі і валі завдам, що і в дуту не полізе.
Оливний, -а, -е. 1) Оливный, относящійся къ деревянному маслу.
2) Масличный.
Оступ, -пу, м. Лѣсъ вокругъ поляны? Думка його.... линула.... у ту білу хатину поміж темним гайовим вступом. а описаніе оступу
Передтіччя, -чя, с. Мѣсто передъ токомъ.
Похорувати, -ру́ю, -єш, гл. Проболѣть нѣкоторое время.
Спорати, -раю, -єш, гл. = упорати. Спорали ячмінь, а ще гречка зосталась.
Теча, -чі, ж. Теченіе, течь. Теча як з лотоків.
Уплямити, -млю, -миш, гл. Запятнать. Вплямив усю сорочку.
Чабанівна, -ни, ж. Дочь чабана.
