Гурча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. 1) Гудѣть, журчать. Де взялися бурі й вітри, — і стучать, і гурчать. Дощ гурчить. 2) Ворковать. На церкві голуб гурче. 3) Рычать. Іди у ліс, будеш медведьом та й будем гурчати, поки світа. 4) О свиньѣ: имѣть случку.
Зажирува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Заиграть, зашалить.
Ланцюг, -га, м. Цѣпь. Біда за біду чіпляється, як у ланцузі кільце за кільце. Ланцюгами за поперек втроє буду тебе (невольника) брати. Дума. Несе з України аж у Сібір ланцюг-пута. Не рвися, як собака на ланцюзі. Назад рученьки зв'язали, в ланцюг ніженьки скували. Ум. ланцюжок. Невеличкі лампадки... на тоненьких ланцюжках.
Нелюдяність, -ности, ж. = нелюдськість.
Обношувати, -шую, -єш, сов. в. обноси́ти, -шу́, -сиш, гл.
1) Обнашивать, обносить. Обноси мої чоботи, бо на мене вони тісні.
2) Обрывать, оборвать украдкой. фрукты съ деревьевъ. Дітвора всі груші обносила.
Продовжити, -ся. Cм. продовжувати, -ся.
Пропозивати, -ва́ю, -єш, гл. Просудить, истратить деньги на процессъ. Десятина та може варта сто карбованців, а я й пропозиваю сто.
Розсихатися, -хаюся, -єшся, сов. в. розсохтися, -хнуся, -нешся, гл. Разсыхаться, разсохнуться. Цебер розсохся і розсипався.
Ужгнути, -ну, -неш, гл. Ударить.
Штанько, -ка, м. Носящій штаны.
