Відважувати, -жую, -єш, сов. в. відважити, -жу, -жиш, гл. 1) Отвѣшивать, отвѣсить. Відваж соли. — бебеха. Дать тумака, отвѣсить ударь. За віщо се він мені бебеха відважив межи плечі? 2) — жизнь, життя. Рисковать, рискнуть жизнью. Оддала б тепер Леся душу, аби оборонить од смерти козака, що так щиро одважив за неї свою жизнь.
Голобельний, -а, -е. 1) О лошадяхъ: коренной, ходящій въ оглобляхъ.
2) Объ экипажахъ: оглобельный. Голобельні сани.
Гу́тір, -торі, ж. Разговоръ, бесѣда. Всяку гутір піддобряла, мов медком, словами.
Ґирґа́чка, -ки, ж. = Ґерґавка.
Доколи́шній, -я, -є. По какое время существовавшій; когда то бывшій.
Мо́рда, -ди, ж. Морда, рыло. Підняв морду так, що й кочергою носу не достанеш. З свинячою мордою у бублишний ряд. Ум. мордочка. Лисичка і виткнула мордочку.
Обвалювання, -ня, с. Обваливаніе.
Спаритися, -рюся, -ришся, гл. Обжечься, обвариться. Спарився, як на окропі. 386.
Титаришин, -на, -не. Принадлежащій женѣ церковнаго старосты.
Шкірчина, -ни, ж. Шкурка. Ум. шкірчинка.
