Годитися 1, -джуся, -дишся, гл. 1) Условливаться, соглашаться. Годись на рік! що схочеш? 2) Мириться. Як посварилися, так і досі не хотять годитися, 3) Быть годнымъ, годиться. Тепер я сама побіжу, ти нікуди не годишся. 4) Уговариваться, условливаться. Жид годився з наймичкою (наймаючи). 5) Безлично: годиться, годилося. Годится, слѣдуетъ, прилично. Кров не водиця, розливати не годиться. Квочку годиться підсипати в неділю. Так не годиться говорити. Для годиться. Для приличія. Він робить це для годиться.
Ґабзува́ти, -зу́ю, -єш, гл. Позорить.
Зде́ржати, -ся. Cм. здержувати, -ся.
Курокрад, -да, м. Крадущій куръ.
Програ, -ри, ж. Проигрышъ. Ровен. у. Люби ігру, люби й прогру.
Сивовиский, -а, -е. Съ сѣдыми волосами на вискахъ. А у тій же Оленовці дівки сивовискі.
Собакуватий, -а, -е. Придирчивый, злой. Собакуватий у нас урядник — страх.
Стальце, -ця, с. = сталець.
Хвиґлювати, -люю, -єш, гл. Юлить, увертываться. Не хвиґлюй, не помажеться. Хвиґлює, щоб хто пішов. Cм. фиґлювати.
Чепелик, -ка, м.
1) Ум. отъ чепель.
2) Складной ножъ, привѣшенный у мужчинъ на поясѣ.
3) Родъ ножа изъ обломка косы съ мелко насѣченными клинообразными зубьями, употребляемый решетниками для разщепленія лыка.
