Вертепний, -а, -е. Относящійся къ вертепу.
Гетьма́н, -на, м. Гетманъ. Без гетьмана військо гине. Ей, чи гаразд, чи добре наш гетьман Хмельницький починив, що з ляхами із мостивими панами у Білій Церкві замирив. Ум. гетьманонько.
Заюхто́ритися, -рюся, -ришся, гл. 1) Закапризничать. От і заюхторились — годі косить. 2) Безл. заю́хторилося. Захотѣлось (о капризномъ желаніи, нѣсколько презрительно). От, заюхторилося їй у город.
Зв'я́зень, -зня, м. Узелъ, узелокъ съ чѣмъ-либо, связка.
Змарнілий, -а, -е. Исхудалый (въ лицѣ).
Ломи́ти, -млю, -миш, гл. 1) Ломать. Вітер віє, гілля ломить. Дурень і м'яло ломить. А милая по милому білі ручки ломить. Рядомъ встрѣчаются и слѣдующія формы: Ходить дівка по бережку, білі руки ломле. Катря аж білі руки ламле. Сила ламле вже трухле дерево. Употребляются и формы: Ламніте ( = ломіте). Мати ламнить паляниці, кладе на стіл. 2) О водѣ: размывать. Тиха вода береги ломить. 3) Ломить, производить ломоту. У мене ломить спину.
Переписати, -ся. Cм. переписувати, -ся.
Підкусити Cм. підкушувати.
Почкати, -ка́ю, -єш, гл. = почекати. Почкай, дядьку! Чекай, я щось тобі скажу! — Вона почкала. Почкай, милий, годинку, почкай, милий, другую.
Твердісінько нар. Очень, совсѣмъ твердо.
