Відборчик, -ка, м. Столярн.: отборный стругъ.
Драбиня́стий, -а, -е. = драбинчастий.
Жарто́вне нар. Шутливо, шутя. Бер.
Завда́ча, -чі, ж. Задатокъ. Я вже взяла три карбованці на завдачу.
Занеха́ювати, -ха́юю, -єш, сов. в. занеха́яти, -ха́ю, -єш, гл. 1) = занехати, занедбати. Так ти, доню, занехаяла того, що любили? Одвезли дитину да й занехаяли. Не годувала собаки, занехаяла, а він хоч і старий, а все таки поміч дає.
Кури, -рей, мн. отъ кур и кура.
Прискіпатися, -паюся, -єшся, гл. = присікатися. Біда до мене прискіпалась.
Проброїтися, -роюся, -їшся, гл. Провиниться, напроказить.
Спускати, -ка́ю, -єш, сов. в. спустити, спущу, -стиш, гл. Опускать, спустить; опускать, опустить. А ми коні спустимо. Як схоче, то й на гору повезе, а як не схоче, то й з гори спустить. Рушниками, що придбала, спусти мене в яму. Да нажени хмару чорнесеньку, да спусти дощик дрібнесенький. Ізійду я на горбочок, спущу голосочок. спустити во́ду. Спустить воду, дать ей сбѣжать. Може Москва випалила і Дніпро спустила в сине море? спускати луг. Дѣлать щелокъ. У понеділок не можна лугу спускати. — ціну. Сбавлять, сбавить цѣну. — дух. Испускать, испустить духъ, умереть.
2) Отпускать, отпустить. Спусти старця з села, прибуде йому й ума.
3) Случать, случить (животныхъ).
4) — на пожарі. Сжигать, сжечь. Моя галера цвіткована, мальована стала вся обідрана, на пожарі спускана.
Торба, -би, ж.
1) Мѣшокъ, котомка, сума. Налякав міх, то й торби страшно. Заберу дітей у торбу, піду у мандрівку. Торба мені жінка, кий у мене братом. Писана торба. Мѣшокъ изъ разноцвѣтныхъ кусочковъ сшитый. Носиться, як циган з писаною торбою.
2) Шкірана торба. Шуточно: желудокъ. Куди хліб дів? — Сховав у шкірану торбу.
3) О женщинѣ: распутная. Ум. торбонька, торбочка, торбе́шка.
