Дзиз, -за, м. Оводъ. Січеться в вічі дзизом. Він ди́виться на ме́не дзи́зом. Онъ волкомъ на меня смотритъ, непріязненно смотритъ. Чи не наробив я часом якого бешкету в хаті під п'яну руч, бо щось дзизом усі дивлються на мене.
Крути́ти, -чу́, -тиш, одн. в. крутну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Крутить, окручивать, свивать. Чоловік крутить, а Бог роскручує. Перевесла дівчата в полі крутили. Крути́ти мотузи́. Вить веревки. 2) Крутить, вертѣть. В віконце поглядає, чи крутить завірюха. Лисичка... крутнула хвостиком. Крути́ти но́сом. Быть недовольнымъ. 3) Интриговать. 4) Крути́ти веремі́я. Дѣлать быстрыя атаки. Ніхто краще його не ставав до бою, ніхто не крутив ляхам такого веремія.
Пообдаровувати, -вую, -єш, гл. Одарить (многихъ). Стара пані було як приїде, так усіх пообдаровує.
Поприбірати, -ра́ю, -єш, гл. Прибрать. І в хаті, і в дворі поприбірала, аж глянути любо.
Посилкуватися, -куюся, -єшся, гл. Употребить усиліе. Посилкувались та й зробили. Не посилкується ні мало, щоб так палати перестало і щоб оцей пожар погас.
Туди нар. Туда. І сюди гаряче, і туди боляче. а я й не туди то! А мнѣ и невдомекъ.
Тьопнути, -ну, -неш, гл. Хватить, ударить. Як тьопнув Сучченко змія, так і счесав йому всі три голови.
Ф'юкати, -каю, -єш, гл. 1) Свистѣть. Также о птицахъ, напр. иволгѣ. 2) Развѣваться.
Хлопчина, -ни, м. = хлопець. Паллант, любесенький хлопчина, скріпивсь, стоїть як твердий дуб. Ум. хлопчинка, хлопчи́ночка. Ой де ж ти будеш ночувати, хлопчино, хлопчиночко?
Шпирити, -рю, -риш гл.? Не шпир голови, коли заміж бажаєш.
