Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

в'ялити

В'ялити, -лю, -лиш, гл. 1) Дѣлать вялымъ, вялить. Чужина в'ялить як билину. Гліб. Уже ж мені, мій же братіку, уже роженьки не щипати.... а запашного василечка у рученьках не в'ялити. Грин. ІІІ. 536. Уроки.... печінку в'ялили. Мнж. 152. 2) Сокрушать, печалить. Не суши, не в'яли чорними бровами. Мет. 17. Сушать мене, в'ялять мене мої воріженьки. Мет. 253. Хлопцеві серденько слізьми в'ялила. МВ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 261.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "В'ЯЛИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "В'ЯЛИТИ"
Глота, -ти, ж. = гліт. Вх. Зн. 21. Подольск. г.
Горува́тий, -а, -е. Гористый, холмистый. Горувате поле. Вх. Лем. 405.
Дзюба́стий, -а, -е. = Дзюба́тий.
Козаччина, -ни, ж. Казатчина. Хто не пізнав би тут потомків старого Запорожжя, старої козаччини, одягнутої в мундири. Левиц. І. 258.
Макови́нець, -нця, м. = маковина 2. Вх. Лем. 433.
Нишкати, -каю, -єш, гл. Шнырять.
Окид, -ду, м. Оставшіеся на убранной нивѣ колосья. Окид на птицю, нехай і вона поживляється. Харьк. г.
Пейстрина, -ни, ж. Нанка. Чуб. VII. 416.
Прячкати, -каю, -єш, гл. Застегивать пряжкой. Угор.
Торбан, -на, м. Торбанъ, музыкальный инструментъ. КС. 1892. III. 381. Козак грає на торбані, за ним дівки, коби лані. Гол. III. 57.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова В'ЯЛИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.