Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

в'ялити

В'ялити, -лю, -лиш, гл. 1) Дѣлать вялымъ, вялить. Чужина в'ялить як билину. Гліб. Уже ж мені, мій же братіку, уже роженьки не щипати.... а запашного василечка у рученьках не в'ялити. Грин. ІІІ. 536. Уроки.... печінку в'ялили. Мнж. 152. 2) Сокрушать, печалить. Не суши, не в'яли чорними бровами. Мет. 17. Сушать мене, в'ялять мене мої воріженьки. Мет. 253. Хлопцеві серденько слізьми в'ялила. МВ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 261.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "В'ЯЛИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "В'ЯЛИТИ"
Веління, -ня, с. Велѣніе, приказаніе. Обносять злющі мене словом, а я храню твої веління. К. Псал. 277.
Відпасуватися, -суюся, -єшся, гл. = відпасатися. Годують їх (москалів) аби як по городах, то вже вони по селах відпасуються. Рудч. Ск. II. 164.
Гадя, -дяти, с. 1) Змѣенышъ, змѣиное отродье. Федьк. 2) гадє сліпе. Рыба Petromyzon fluv. Шух. I. 24.
Жура́вчик, -ка, м. Ум. отъ журав.
Заболоти́тися, -чу́ся, -ти́шся, гл. Забрызгаться грязью, испачкаться въ грязи. Желех.
Мараст, -ту, м. = мерест 1. Вх. Уг. 251.
Стратенець, -нця, м. Осужденный на смерть. К. Кр. 22. К. МХ. 17.
Хвастун, -на, м. Хвастунъ, хвастливый человѣкъ. Ном. № 2572. Хвастун іде — земля гуде, тин розлягається; на хвастуні свити нема, він величається. Н. п.
Червенодупец, -пца, м. пт. Ruticilla phoenicura. Вх. Уг. 275.
Шпилити, -лю, -лиш, гл. Прикалывать булавками, шпильками. Гол. II. 634.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова В'ЯЛИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.