Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

в'ялити

В'ялити, -лю, -лиш, гл. 1) Дѣлать вялымъ, вялить. Чужина в'ялить як билину. Гліб. Уже ж мені, мій же братіку, уже роженьки не щипати.... а запашного василечка у рученьках не в'ялити. Грин. ІІІ. 536. Уроки.... печінку в'ялили. Мнж. 152. 2) Сокрушать, печалить. Не суши, не в'яли чорними бровами. Мет. 17. Сушать мене, в'ялять мене мої воріженьки. Мет. 253. Хлопцеві серденько слізьми в'ялила. МВ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 261.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "В'ЯЛИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "В'ЯЛИТИ"
А́ркуш, -ша, м. Листъ бумаги, жести. Куплю паперу аркуш і зроблю маленьку книжечку. Шевч. 376. Ум. Аркушик.
Безух, -ха, м. 1) Человѣкъ, не имѣющій уха или ушей. 2) Собака, у которой обрѣзаны уши. Канев. у.
Бубнарити, -рю, -риш, гл. = бубнити 1. Цей бубнарь (на весіллі) гарно бубнарить. Новомоск. у. ( Залюбовск.).
Лом, -ма, м. Ломъ (желѣзное орудіе).
Невважний, -а, -е. Невнимательный.
Підкоморій, -рія, м. Подкоморій, придворный сановникъ (въ старой Польшѣ).
Понаточувати, -чую, -єш, гл. То-же, что и наточити, но во множествѣ.
Прогребти Cм. прогрібати.
Розмінити, -ню́, -ниш, гл. Купить, взять купленное, заплативъ деньги. Пожич мені таляра розмінити черевички. Гол. IV. 520.
Таліг, -га?, м. Телѣга? Гол. III. 247.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова В'ЯЛИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.