Відсилати, -лаю, -єш, сов. в. відіслати, -шлю, -шлеш, гл. Отсылать, отослать, посылать, послать. Козак до дівчини дрібні листи пише, відсилає до дівчини буйними вітрами. Відсилають у солому спати. Да взяв Бог тую жінку, шо з цвіту, да одіслав на небо.
Глушня, -ні, ж. Глушь. Там така глушня, аж сумно; туди й люди не їздять.
Го́нчий, -а, -е. О собакахъ: гончій. Употребляется какъ существительное: го́нча.
Доси́пка, -ки, ж. Досыпка. Ум. доси́понька.
Жеретія́ка, -ки, м. Ув. отъ жеретій.
Мигу́шка, -ки, ж. Зарница, молнія.
Нахлестатися, -щуся, -щешся, гл. = нахлеськатися. Нахлещусь борщу.
Пійло, -ла, с.
1) Пойло.
2) Дурной напитокъ вообще.
Погараздитися, -джуся, -дишся, гл. Устроиться какъ слѣдуетъ, прійти въ нормальное положеніе. Тепер дівчина не хоче йти за вдівця, а як повінчаються та стануть жити вкупі, то й погараздиться. Він чоловік ще молодий, гарний.
Трухлина, -ни, ж. = трухло. Ум. трухли́нка.
