Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гноїти

Гноїти, гною, -їш, гл. 1) Гноить. Діди строють, а баби гноють. Ном. № 10111. 2) Унаваживать, удобрять. Угор.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 295.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГНОЇТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГНОЇТИ"
Байловка, -ки, ж. 1) = байлова. Анан. у. 2) Шесть, посредствомъ котораго поднимаютъ якорь на дуб, большую днѣпровскую лодку. Мнж. 180.
Бурачки, -ків, м. мн. раст. Cuscuta epilinum. Вх. Пч. II. 81.
Напліта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. наплести, -лету, -те́ш, гл. 1) Наплетать, наплесть. 2) наплести язико́м. Выдумать, наболтать, насплетничать. Ти уже чого не наплетеш своїм безкостим язиком. Ном. № 12989.
Підсубійник, -ка, м. Подливная мельница. Левч. 70.
Погратися, -граюся, -єшся, гл. Поиграть. Пограймось, погуляймо та пісеньку заспіваймо. Шевч. 29.
Полотенко, -ка, с. 1) Ум. отъ полотно. 2) Полотно для сита. В'язка личаних полотенків на решета. О. 1862. IX. 63. 3) = полотенце 3. Вх. Уг. 261.
Прогуркотіти, -чу́, -ти́ш, гл. Прогремѣть.
Сизик, -ка, м. Особый родъ шмелей съ зеленовато-сизымъ пушкомъ на верхнемъ щиткѣ. Лубен. у. (Леонт.).
Хвилювати, -люю, -єш, гл. 1) Волноваться, бѣжать волнами. Хвилює річка. Трави у степу хвилюють на просторі. К. Псал. 211. 2) О слезахъ: дрожать на глазахъ. Він подививсь мені в вічі і подививсь на дочку. А в дочки сльози хвилюють. МВ. ІІ. 117.
Цапура, -ри, ж. Коза. Вх. Уг. 273. Ум. цапурка.  
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГНОЇТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.