Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

звоночок

Звоно́чок, -чка, м. 1) Ум. отъ звонок. 2) мн. Раст. Campanula sibirica. Лв. 97.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 135.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВОНОЧОК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВОНОЧОК"
Дра́та, -ти, ж. Притѣсненіе, поборъ. Закр.
Накрасува́тися, -су́юся, -єшся, гл. 1) Покрасоваться вдоволь. Старша дочка... іще не охмається й заміж: я, каже, татусю, погуляю в тебе, надівуюсь і накрасуюсь. Г. Барв. 9. 2) Зацвѣсти (о хлѣбныхъ злакахъ). Вже жито накрасувалося. 3) Cм. напрасовуватися.
Підсмажити, -ся. Cм. підсмажувати, -ся.
Поцвіркати, -каю, -єш, гл. = поцвірчати.
ПросохтиCм. Просихати.
Сікнути Cм. сікти.
Стервига, -ги, ж. Бранное слово, Ув. отъ стерво. Тим же й стервига! І не дай Боже! Хорол. у. Слов. Д. Эварн.
Угріва, -ви, ж. = угрівок.
Хлипнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ хлипати. Всхлипнуть.
Чоботець, -тця, м. Ум. отъ чобіт.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗВОНОЧОК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.