Вилучатися, -чаюся, -єшся, гл. Держаться криво, имѣть искривленный спинной хребетъ.
Громовий, -а, -е. 1) Громовой, относящійся къ грому. Да за тучами громовими сонечко не сходить. Буде нас Господь громовим огнем карати. Який я коштовний дом збудував, громовим пожаром пішов. Громовий дощ. 2) громова стрілка. Громовая стрѣла, иначе — чортів палець. 3) громові свята, празники. Рядъ посвященныхъ грому праздниковъ: съ 8-го іюля по 6-е августа; главные: Илля (20 іюля) и Паликопа (27 іюля) Ум. громовенький. Пішов дощик громовенький а на той саб зелененький.
Ду́бити, -блю, -биш, гл. 1) Драть, сдирать (о деньгахъ). Суча жидова за кожну службу по півдесятка злотих дубить. 2) Вымачивать сукно въ отварѣ ольховой коры. Дубить, выдѣлывать кожу.
Опрягтися, -жу́ся, -же́шся, гл. Умереть, околѣть. В сей день його отець опрягся, як чикилдихи обіжрався.
Перекіцнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Перекувыркнуться.
Потреба, -би, ж. 1) Надобность, потребность, необходимость, нужда. Викочує старий Грива той віз тепер на иншую потребу.. Про його потребу я дав йому. Вже яка потреба, — ні до кого не іду, — вона зарятує. 2) Дѣло, битва. Бодай тебе у первій потребі військовій перша куля спіткала. Дума.
Удвуконь нар. Парой лошадей. Котить удвоконь.
Уліті нар. Лѣтомъ. Вліті і качка прачка, а взімі і Тереся не береться. Хто вліті гайнує, той взімі голодує.
Цок! меж., выражающее стукъ, звонъ отъ удара по твердому тѣлу. Тут хвись! шабельки засвистіли, цок, цок! — і іскри полетіли. Цок, цок підківками, стук, стук ніженьками.
Черець, -рцю, м. = червець 2 — 4. Ой плахотка-червчаточка, на три пальці черцю. Ум. черчик.
