Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

полковницький

Полковницький, -а, -е. Принадлежащій полковнику, относящійся къ нему. Дали йому до рук полковницькі клейноди, вдарили з гармат, да й став пан-отець Шрам полковником. К. ЧР. 16.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 285.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛКОВНИЦЬКИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛКОВНИЦЬКИЙ"
Кисло нар. Кисло. Хоч кисло, хоч прісно — усе умісто. Посл.
Отаманський, -а, -е. Атаманскій. Левиц. Пов. 235.
Очедирини, -рин, ж. мн. = похрестини. Мил. 27.
Поганьбити, -блю́, -би́ш, гл. Охулить, осрамить. Старий його поганьбив. Чуб. II. 335.
Понавербовувати, -вую, -єш, гл. Навербовать (многихъ).
Прикрити, -ся. Cм. прикривати, -ся.
Сиротя, -тяти, с. Ребенокъ сирота. Діти мої не сиротята. Чуб. V. 834. Ум. сиротятко. Сиротятко, що не має роди. Федьк. І. 58.
Хвальний, -а, -е. Достойный хвалы.
Чепелик, -ка, м. 1) Ум. отъ чепель. 2) Складной ножъ, привѣшенный у мужчинъ на поясѣ. Гол. Од. 60. 3) Родъ ножа изъ обломка косы съ мелко насѣченными клинообразными зубьями, употребляемый решетниками для разщепленія лыка. Вас. 175.
Шкельце, -ця, с. Ум. отъ шкло.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЛКОВНИЦЬКИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.