Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

полковничий

Полковничий, -а, -е. 1) = полковницький. Він протопче стежку через полковничий садок. Шевч. 296. 2) = полковник.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 285.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛКОВНИЧИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛКОВНИЧИЙ"
Відбатожити, -жу, -жиш, гл. Отстегать кнутомъ.
Дергі́вка, -ки, ж. = Дергавка. Шух. І. 147.
Дяче́нків, -кова, -ве. Принадлежащій сыну дьячка.
Коко II, -ка, с. дѣтск. Яйцо.
Котел, -тла́, м. 1) Котелъ. 2) Литавры. Приїхали (в Січ), вдарила в котли, зібрались козаки. ЗОЮР. І. 168. Ум. котело́к.
Лицарюва́ти, -рю́ю, -єш, гл. Рыцарствовать.
Підоплічє, -чя, с. = підопліка. Шух. І. 153.  
Поприндитися, -джуся, -дишся, гл. Разсердиться, раскапризничаться (о многихъ). Дівчата поприндилися на хлопців та й не пішли у танець.
Прихвалити Cм. прихвалювати.
Шерстень, -стня, м. = шершень. Дивиться він, аж над дорогою гніздо шерстнів. Чуб. II. 316.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЛКОВНИЧИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.