Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

полк

Полк, -ку, м. 1) Полкъ. 2) Въ старой Украйнѣ XVII — XVIII в.: часть украинской земли, провинція, заключавшая въ себѣ города, мѣстечки, села, носившая названіе по главному городу, гдѣ было правленіе полка, и раздѣленная на сотні. Осягли й позаймали козаки всі землі на Вкраїні під полки, а в полках під сотні, а в сотнях під свої хуторі, двори, пастовники чи левади. К. Хм. 127.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 285.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛК"
Дорні́нка, -ки, ж. Топоръ на длинномь топорищѣ для срубыванія деревьевъ, названный по мѣсту (Дорна-Ватра) изъ. котораго такіе топоры доставляются. Шух. І. 175.
Засі́патися, -паюся, -єшся, гл. 1) Задергаться. 2) Сильно умориться отъ хлопотъ, бѣготни. Наймички аж засіпались, пораючись: та́ локшину кришить, та вареники ліпить. Кв. II. 212.
Ма́па, -пи, ж. Географическая карта. Гал.
Мотови́льце, -ця, с. 1) Ум. отъ мотовило. 2) Родъ писанки. КС. 1891. VI. 380. Ум. мотовилечко.
Позазичати, -ча́ю, -єш, гл. Занять (во множествѣ, о многихъ).
Позгублювати, -люю, -єш, гл. Растерять.
Попопанькатися, -каюся, -єшся, гл. Повозиться, поняньчиться много. Зміев. у.
Похитнути, -ну́, -не́ш, гл. Пошатнуть, покачнуть.
Прястися, -ду́ся, -дешся, гл. Прясться. Одному на трісочці прядеться, а другому й веретінце не хоче. Ном. № 1695. Чогось мені не прядеться. Мил. 94.
Хтивий, -а, -е. Жадный, алчный.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЛК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.