Випручувати, -чую, -єш, сов. в. випручати, -чаю, -єш, гл. Освобождать, освободить, вырвать (руку). Випручало рученята. Вытаскивать, вытащить (изъ плетня палку, хворостину). Собаки кинулись на його.... Чіпка подався назад до ліси, став випручувати хворостину.
Карий, -а, -е. 1) Карій. Єсть карії очі, як зіроньки сяють. Нащо мені чорні брови, нащо карі очі?
2) Вороной. Коню сивий, коню карий. Ой у нашім та заводі єсть коняка кара. Ум. каре́нький. Очи мої каренькиї, горе мені з вами.
Окучити, -чу, -чиш, гл. Окружить колышками гнѣздо для поимки птицы.
Правосуддя, -дя, с. Правосудіе.
Проторувати, -ру́ю, -єш, гл. Протереть, угладить дорогу.
Скала, -ли, ж. = скеля. Сидить ворон над скалою, похитує головою.
2) Въ летящемъ рою: передовой рядъ пчелъ. Скала веде рій у ліс. Cм. скаль.
3) = скалка 1, 2. Виняти скалу з ноги.
Сумісник, -ка, м. Соучастникъ.
Флигон, -на, м. = флов.
Чеверниця, -ці, ж. Насѣк. Pyrochroa coccinea.
Чотирнадцятий, -а, -е. Четырнадцатый.
