Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

припочивати

Припочивати, -ва́ю, -єш, сов. в. припочи́ти, -чину, -неш, гл. Отдыхать, отдохнуть. Неня собі лягли на постіль припочивати. Федьк. Їм коні припочили. АД. І. 135. Люде ідут, припочивают. Шух. І. 221.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 434.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИПОЧИВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИПОЧИВАТИ"
Бокла, -ли, ж. = боклаг. Новомоск. у.
Волохатість, -тости, ж. Мохнатость, косматость. Желех.
Гороби́нячий, -а, -е = Горобиний. Мил. М. 96.
Задо́вба́ти Cм. задовбувати.
Зачу́битися, -блюся, -бишся, гл. Затѣять драку, вцѣпиться въ волоса другъ другу.
На́віч (кому), нар. Предъ глазами, на глаза. Покликали судді Івана Процькові навіч.
Надсо́хнути Cм. надсихати.
Натрутити Cм. натручувати.
Печерувати, -ру́ю, -єш, гл.раки. Ловить руками раковъ въ ихъ норкахъ.
Широчиня, -ні, ж. = широчінь. Харьк. г.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПРИПОЧИВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.