Брусини, -син, ж. мн. Вода изъ подъ точильнаго камня.
Ваба, -би, ж.
1) Приманка.
2) Прелесть, привлекательность. А самому як кортіли і любощі й молодецькі ваби.
Ваканець, -нця, м. Невоздѣлываемая, запасная земля.
Заходитися, -джуся, -дышся с. в. зайтыся, йдуся, -дешся,, гл.
1) Заливаться, залиться плачем, смѣхомъ (преимущественно о дътяхъ). Чи ти глуха? Аж заходиться дитина кричучи, а вона не чує! — Як зайшлось дитя, дак насилу одхлинуло. — Требашвидче до господи: дитина зайшлась. То засмієсь, аж зайдеться. То знов заголосить.
2) Начинаться, начаться. Од чого-то воно зайшлось, що ти його везла?
Зростися, -туся, -тешся, гл. Сростись. Ой у полі дві тополі докупи зрослися. .
Посолодити, -джу, -диш, гл. Подсластить. Випили вони чай, а хазяйка так дякує купцеві, так дякує: хоч у душі, каже, посолодило.
Розілляти, -ля́ю, -єш, гл. = розлити.
Тябрити, -брю, -бриш, гл. = тябричити.
Хліб, -ба, м.
1) Хлѣбъ: въ полѣ на корню или печеный хлѣбъ. Нам Бога не вчить, як хліб родить. Хто дав зуби, дасть і хліб до губи. Хліба напечено, борщик зварений.
2) Вообще заработокъ, средства къ существованію. Чи я пан, чи що, що ще захотів легкого хліба. От і поженилисе да й думают, у який хліб кинутись: у столярі пуийти, — хліб треба купувать. — Пуийдемо у хлібороби, каже. Въ значеніи: недвижимыя владѣнія, жалуемыя на содержаніе кому либо, употребл. во мн. ч.: хліби. Вважаючи на жизнь благочестиву печерських іноків, ми простирали з престолу нашу руку милостиву і їм хліби духовні надавали.
3) хліб-сіль. Хлѣбосольство, радушіе, Я по вашій хліба-соли прийшла до вас дітей доглядати, бо здавна знаю вас, а до кого инчого, то б зроду-віку не прийшла.
4) — старий. Раст. Sclerotiu clavus. Ум. хлі́бець, хлібчик, хлібчичок.
Чередільниця, -ці, ж. Вѣдьма, отнимающая у коровъ молоко.