Ворчати, -чу, -чиш, гл. Ворчать. Коли зять стане ворчати, за двері хватайся. Хоч не лає, дак ворчить.
Кайман, -на, м. Въ артели гуцульскихъ дровосѣковъ тотъ изъ нихъ, на обязанности котораго лежитъ топить печь, варить пищу, вообще наблюдать за порядкомъ въ помѣщеніи дровосѣковъ. Cм. кальман.
Келія, -лії, ж. Келія. Отець Залізо з келії вийшов. Перевезти із келії в хату на помості. Ум. ке́ленька, келієчка, келійка. Велю слугам келеньку зробити, велю старцю у келенці жити. Сидить (чернець) у себе в келійці, чита боже слово. Ой построю келієчку на крутій горі.
Недвига, -ги, об. Неподвижное существо. .
Попереглядати, -да́ю, -єш, гл. То-же, что и перегля́діти, но во множествѣ.
Родителька, -ки, ж. Родительница, мать. Не було родительки навчати.
Саклак, -ку, м. Раст. Evonimus europaeus L.
Скригулець, -льця, м. = крагулець.
Хапужество, -ва, с. Взяточничество.
Хутрувати, -рую, -єш, гл.
1) Подбивать мѣхомъ.
2) — піч. Обмазывать глиной печь. Як же мені, сестро, такій бути, чуже діло роблячи, чужі печі хутруючи.
3) — двері. Вставлять косяки дверные.
4) — чоботи. Пришивать подкладку въ сапоги. Cм. футрувати.
