Бучність, -ности, ж. Пышность, великолѣпіе.
Запричаща́тися, -ща́юся, -єшся, сов. в. запричасти́тися, -щу́ся, -сти́шся, гл. Пріобщаться, пріобщиться, принимать, принять причастіе.
За́ткалка, -ки, ж. Пробка.
Ік пред. = к. Аж ік вечору вже знову приходить.
Кликати, кличу, -чеш, [p]одн. в.[/p] кликнути, -кну, -неш, гл.
1) Кричать, подавать голосъ. Володарь, володарьку, одчинь ворота! Чого хочете, чого кличете? Кликне-покликне Филоненко, корсунський полковник. Дума.
2) Звать, призывать, сзывать. Чи ти чула, дівчинонько, як я тебе кликав? Кличе мати вечеряти, а донька не чує. Не прийшов я кликати праведників. Клич громаду! Употребляется также съ предлогомъ на: от брат приостав трохи та й кличе на мене. Съ измѣненнымъ удареніемъ: кликнути. Позвать. Пійдіть, гінця мені кликніте!
8) Называть (по имени). Ой ти дівчино, ти мила моя! як же тя кличе мати твоя?
Напла́вистий, -а, -е. = наддуристий.
Пильність, -ности, ж.
1) Прилежаніе.
2) Безотлагательность, спѣшность.
3) Пристальность.
Попідволікати, -ка́ю, -єш, гл. То-же, что и підволокти, но во множествѣ.
Робацтво, -ва, с. соб. Черви. Забуде їх те лоня, що пестило, робацтво їх обійме під землею.
Скручувати, -чую, -єш, сов. в. скрути́ти, -чу́, -тиш, гл. 1) Скручивать, скрутить, связать. Скрутити вас треба залізними обручами. 2) Сворачивать, свернуть. Скрутив цигарку. 3) Поворачивать, поворотить. Скручують (гонять кружком) отару в коші. 4) — голову, в'язи кому.Свернуть голову, шею. Оттак я йому головку скрутив. Іди к чорту, а то я тобі й в'язи скручу. — чому. б) Разбить, сломать что.
