Бізцем нар. = бігцем.
Гнітити, -чу, -тиш, гл.
1) Давить, прессовать, нагнетать. Камінюка гнітила. Гнітили сир.
2) — терен, сливи. Сохранять на зиму въ кадкѣ съ водой, надавивъ сверху тяжелымъ деревяннымъ кружкомъ. Гнічені сливи.
3) Угнетать. Усе, що гнітить чоловіка в занедбалім товаристві.
4) гнітити хліб. Подрумянивать. (Чтобы хліб гнітити, беруть немного соломы, зажигаютъ и кладутъ на припічку).
5) Бить. Як начали вони її гнітить тими молотами.
6) гнітити на серці. Скрывать въ душѣ тяжелое чувство. Бачу я та мовчу: усе на свойому серці гнічу.
Дожи́н, -ну, м. Конецъ жатвы.
Здури́ти, -рю́, -риш, гл. Обмануть. Сим-тим баба ляха здурила.
Кабарда, -ди, ж. Кабарга? Гасав і я, як божевільний, по степах за кабардою.
Настовпужуватися, -жуюся, -єшся, сов. в. настовпу́житися, -жуся, -жишся, гл. = настовбурчуватися.
Олійник, -ка, м.
1) Приготовляющій или продающій растительное масло.
2) Птица иволга.
Угоряти, -ряю, -єш, сов. в. угорі́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Терять, потерять часть вѣса при горѣніи. Де б те золото дівалось, як би не вгоряло.
Ходьба, -би, ж. Ходьба. Рук не чула, несучи дитину, ноги дуже боліли од ходьби.
Чередник, -ка, м. Пастухъ стада рогатаго скота. Коли б слухав Бог чередника, то б за літо вся череда видохла. посл. ум. чередничо́к, чередниченько.
