Вергати, -гаю, -єш, сов. в. верг(ну)ти, -ну, -неш, гл.
1) Бросать, бросить, швырять, швырнуть. Такі дуби верга, то по півтора обіймища.
2) вергнути очима. Взглянуть. Ой шила сорочки, — покоротила, вергла очима на побратима.
Гра́йливий, -а, -е. Сверкающій. Над ним яснее та холоднее небо, грайливе сонечко.
Дзю́бик, -ка, м. Ум. отъ I. Дзюб.
Дорі́жний, -я, -є. Дорожный.
М'я́тися и мня́тися, мну́ся, мне́шся, гл. 1) Мяться. Терлось та м'ялось. 2) Мяться, не рѣшаться. Молоденький козаченько під оконечком мнеться.
Нелюдяний, -а, -е. 1) Нечеловѣческій, безчеловѣчный; злой, недобрый. Бодай той непрощений був, хто видумав таку нелюдяну науку. Який він добрий був для вас, а ви для його сиріт такі нелюдяні.
2) Необходительный, непривѣтливый.
Облагодитися, -джуся, -дишся, гл. Устроиться; поправить, починить. Повітка похилилась на бік, покрівля світиться, стріхи обсмикані, огорожа сиплеться. Нема за що облагодитися московці.
Пира, -ри, ж. = пирга.
Подря, -рі, ж. 1) Чердакъ подъ кровлей. Cм. підра. 2) Полка.
Шабельний, -а, -е. Сабельный.
