Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дяконча

Дяконча́, -ча́ти, с. Ребенокъ діакона. Ум. дяконча́тко, дяконча́точко.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 462.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЯКОНЧА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЯКОНЧА"
Відучуватися, -чаюся, -чуюся, -єшся, сов. в. відучитися, -чуся, -чишся, гл. Отучиваться, отучиться.
Дзиґа́рний, -а, -е. Часовой. Дзиґарна стрілка. Біл.-Нос.
Єзуїтський, -а, -е. Езуитскій.
Каверзниця, -ці, ж. Проказница. Пішла по хаті вихилятись, а за нею й друга каверзниця — Секлета. Де й сльози поділись — усі в сміху. Г. Барв. 47.
Мовчу́н, -на, м. Молчальникъ, неразговорчивый человѣкъ. Левиц. І. 138.
Надвози́ти 2, -вожу́, -везе́ш, гл. Свезти часть чего. Уже надвозили трохи жита з лану.
Настояти Cм. настоювати.
Понатиратися, -раємося, -єтеся, гл. Натереться (во множествѣ).
Уважність, -ности, ж. Внимательность.
Шіпатися, -паюся, -єшся, гл. = чухатися. Вх. Зн. 82.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДЯКОНЧА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.