Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дякониха

Дякони́ха, -хи, ж. Жена діакона.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 462.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЯКОНИХА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЯКОНИХА"
Варвар, -ра, м. Варваръ. Левиц. Пов. 316.
Вихолоджуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. вихолодитися, -джуся, -дишся, гл. Остывать, остыть. Конст. у.
Кубай, -бая, м. = куб 2. Желех.
Ло́на, -ни, ж. Зарево.
Недоречний, -а, -е. Некстати сказанный или сдѣланный, неумѣстный, излишній. К. ПС. 127.
Обренці, -ців, м. мн. Въ мельничной шестернѣ: два деревянные, желѣзомъ окованные круга, въ которые вставлены цѣвки. Черниг. у. (Седневъ).
Плюгавка, -ки, ж. = плюгавиця. Желех.
Плян, -ну, м. Планъ. Гн. II. 230,
Подряпати, -паю, -єш, гл. Поцарапать. А він у кущах ноги покалічив, тім подряпане. Рудч. Ск. II. 160.
Сапувальник, -ка, м. = сапальник. Лохв. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДЯКОНИХА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.