В'ялити, -лю, -лиш, гл. 1) Дѣлать вялымъ, вялить. Чужина в'ялить як билину. Уже ж мені, мій же братіку, уже роженьки не щипати.... а запашного василечка у рученьках не в'ялити. Уроки.... печінку в'ялили. 2) Сокрушать, печалить. Не суши, не в'яли чорними бровами. Сушать мене, в'ялять мене мої воріженьки. Хлопцеві серденько слізьми в'ялила.
Дзю́ба, -би, ж. Дѣвушка съ лицомъ, изрытымъ оспой. А що кому до того, що я дзюбу люблю; а я дзюбі, моїй любі, черевички куплю. Ум. Дзю́бка.
Кожанок, -нка́, м. Родъ кожанаго короткаго полушубка, родъ кожаной куртки. Найстаріший кожушок був у Тупотуна. Він звав його кожанком.
Ли́ти, ллю, ллєш, гл. 1) Лить, наливать, проливать. Дощ ллє, як з луба. Нащо в море воду лить, коли море повно? Подруженьки будуть меди-вина пити, а ти слізоньки лити. 2) Лить, отливать, выливать. Десь дзвін великий лили.
Неприступний, -а́, -е́ Недоступный, неприступный. Неприступна панна сама запобігла Четвертинського.
Оплетини, -тин, ж. мн. Косоплетки, ленточки въ косѣ.
Ославляти, -ляю, -єш, сов. в. ославити, -влю, -виш, гл.
1) Прославлять, прославить. Ославили розумно, чесно.
2) Обезславливать, обезславить, опозорить. Мої воріженьки... ославили мене молоду.
Патрон, -на, м.
1) Патронъ. І торбинка з сухарами, і муниця з патронами.
2) Патронъ, покровитель.
3) Святой, имени котораго посвящена церковь.
Пахнучий, пахнючий, пахнющий, пахня́чий, -а, -е. Душистый. Пахнючий перець. Ой ти, дівчино, ти пахнюще зілля. Пахнячий ладан до кадильниці.
Храп 2 меж., выражающее быстрое дѣйствіе. Думала-думала, а далі храп, і написала до пан-отця.
