Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

займати

Займа́ти, -ма́ю, -єш, сов. в. зайня́ти, заня́ти, -йму́, -меш, гл. 1) Трогать, тронуть. Козак дівку вірно любить, — заняти не сміє. Тим я її не займаю, що сватати маю, тим до неї не горнуся, що слави боюся. Мет. 105. Та гуляє козак Голота, та гуляє, ні города, ні села не займає. ЗОЮР. І. 15. Гайдамаки не займали замкових козаків і козаки їх не займали. ЗОЮР. І. 249. сло́вом займа́ти кого́. Заговаривать съ кѣмъ. Чужі, брате, сестри з дому Божого ідуть, всі як бджілочки гудуть, на хліб, на сіль людей закликають, мене ж, брате, словом не займають, мов в вічі не знають. Макс. (1849) 10. 2) Затрагивать, затронуть, задѣвать, задѣтъ. Хоч той його й ударив, дак сей же попереду заняв. 3) Занимать, занять. Підеш, матюнко, у поле та земного жита жати, та займеш широкую постать. Мет. 224. 4) Захватывать, захватить. Пани ввесь світ заняли. Чуб. III. 417. Полю́, — займаю не тільки бур'ян, да й буряки, і все... так і оголила. Г. Барв. 80. у поло́н заня́ти. Взять въ плѣнъ, захватить въ неволю. Чи її убито, чи в полон занято? Чуб. V. 628. 5) Загонять, загнать (домашнихъ животныхъ). Займи й нашу на пашу, — нехай напасеться. Ном. № 12095. Заняла я коровиці, на росу погнала. Грин. III. 685. Чаще употребляется въ болѣе тѣсномъ значеніи: захвативъ животныхъ на потравѣ, запереть ихъ впредь до выкупа хозяиномъ. Займи скотину і візьми за спаш. Сим. 217. «А ми проса насієм, насієм». — А ми коні пустимо, пустимо. — «А ми коні займемо, займемо». — А ми коні викупим, викупим. Чуб. III. 67. 6) О людяхъ: прогонять, прогнать. Прийшла тут до мене мяться! я як заняв її з двору, дак не знала куди тікати. Полт. г. Як займе з шинку, дак аж спотикаєшся! Г. Барв. 322. 7) О душевныхъ движеніяхъ: трогать, тронуть, затрагивать, затронуть (душу, сердце). Сі приказки займають душу зглибока. Хата, 41. Тихо так усюди, тільки соловейки співають... так душу твою й займає. Г. Барв. 136.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 44.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАЙМАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАЙМАТИ"
Доде́ржувати, -жую, -єш, сов. в. доде́ржати, -жу, -жиш, гл. 1) Додерживать, додержать, придерживать, придержать. Ой десь же ти, дівчинонько, з китаєчки звита, що ти мене додержала з вечора до світа. Мет. 45. 2) Соблюдать, соблюсти. Фарісеї і всі жиди, поки по локіть не помиють рук, не їдять, додержуючи переказу старших. Єв. Мр. VII. 3. 3) Придерживаться, придержаться. Додержуй корчми! (Иронія). Ном. № 11666. 4) Доде́ржати сло́ва. Сдержать слово. Додержав таки Кирило Тур свого слова, що все хваливсь тою чорною горою. К. ЧР. 417. Постіль буде шовкова, додержить ляшок слова. Мет. 9. 5) Доде́ржувати ві́рности. Оставаться вѣрнымъ. Додержав їй вірности 24 роки. К. МХ. 5. 6) Доде́ржувати ва́рти. Сторожить, быть на часахъ, держать сторожу. Бенькетує шляхта, краючи в карти, а козаки лейстровики додержують варти. К. Досв. 10.
Зазолоти́ти, -чу́, -тиш, гл. Зазолотить.
Моту́ззя, -зя, с. соб. Веревки. Гниле мотуззя. Гей, гей, рятуйте і мотуззя готуйте. Чуб. III. 326.
Наганя́ти, -ня́ю, -єш, сов. в. нагна́ти, -жену́, -не́ш, гл. 1) Нагонять, нагнать куда-либо, на что-либо. Та повій, вітре, та буйнесенький, та нажени хмару чорнесеньку. Н. п. холоду нагнати. Напугать, накричать на кого-либо. Чому пані-матка не нажене їй холоду? Св. Л. 60. А шо, нагнала я вам холоду? Черниг. г. 2) Сгонять, согнать въ одно мѣсто многихъ. Вставай, невіхно, та вставай, молодая! Дій ті корови, що од батька нагнала. Мет. 49. 3) Прогонять, прогнать. Желех. 4) Догонять, догнать. Догнав її аж геть за селом. 5)горілки. Выкуривать, выкурить много водки.
Погойднути, -дну, -неш, гл. Покачнуть (растеніе или что-либо висящее). Вітер повійне, погойдне те поліно, то воно об дерево й стукає. Чуб. II. 65.
Пощастити, -ти́ть, гл. безл. Посчастливиться. Мені пощастило дешево купити. Черк. у.
Природжіння, -ня, с. Половые органы. Желех. Колись то було ще з предвіка, як створив Бог чоловіка, — чи забув, чи ся встидав: природжіння йому не дав. Подольск. г.
Роскрівавити Cм. роскрівавляти.
Сторгуватися, -гуюся, -єшся, гл. Сторговаться. Рудч. Ск. II. 147.
Тридцятострунний, -а, -е. Съ тридцатью струнами (о музык. инструментѣ). Не славте кобзаря словами золотими, повісьте ви над ним його тридцятострунну. К. Дз. 191.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАЙМАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.