Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зайча

Зайча́, -ча́ти, с. Зайченокъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 44.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАЙЧА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАЙЧА"
Виїхати Cм. виїздити.
Жлуктія́ка, -ки, м. Ув. отъ жлуктій.
Лю́лечки Ум. отъ люлі.
Ляку́чий, -а, -е. = лякливий. Левч. 133.
Мути́тися, -чу́ся, -тишся, гл. 1) Мутиться. 2) Смущаться; волноваться. Отсе не где Катря! — мутиться мати: хто ж мене оплаче? МВ. ІІ. 197.
Погонка, -ки, ж. Преслѣдованіе; неудовольствіе, нареканіе. Мнж. 189. Вони погонку гонять, що пробі пару волів даси за безчестя. Павлогр. у. Пін один робить як слід, а вона ще на його й погонку жене. Екатер. у. Попа на тебе таку погонку жене, що біда. Екатер. у. (Залюб.). Cм. погінка.
Пообідній, -я, -є. Послѣобѣденный. Передобідня година і пообідня. О. 1862. І. 81.
Стернястий, -а, -е. Покрытый жнивьемъ. Стерняста нива. Мир. ХРВ.
Упука, -ки, ж. Вдавленіе. Мнж. 177.
Хвіть! меж. 1) Подражаніе свисту, фюить! А де гроші? — Хвіть! — свиснув Іван. Грин. II 223. Що ж тут на світі робити? Хвіть-хвіть! Кв. 2) Хвать. Хвіть відра! — і собі побігла по воду. Мир. Пов. І. 124. 3) Выражаетъ быстрое, рѣзкое движеніе, скачекъ, ударъ. Куди вбіжить на годину — хвіть-хвіть, — уже боржій і з хати. Г. Барв. 103. Хвіть, та в бік! насилу я вдержався на ньому, — оттакий то кінь. Новомоск. у. Хвіть другого по пиці. Мир. ХРВ. 260.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАЙЧА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.