Береговий, -а, -е. 1) Береговой. Береговий вітер, т. е. дующій съ берега. 2) Прибрежный. Хиба у нас береговий огород, що і досі б мокро було. 3) Употребл. какъ сущ. въ значеніи — береговой надзиратель. Ходім до берегового — він нас розсудить.
Драгома́н, -на, м. Переводчикъ при посольствѣ, миссіи. А также пхнув він драгомана і до латинського султана.
Заганьби́ти, -блю́, -биш, гл. Застыдить, устыдить.
Заклика́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. закли́кати, -чу, -чеш, гл. 1) Приглашать, пригласить, зазывать, зазвать. На хліб, на сіль людей закликають. Я шавлію пересію, руту перстачу, — кого люблю та кохаю, — до себе закличу. Як у лісі була хата, то вона боялась сама ночувати і пішла в село, щоб закликати дівчат. 2) Произносить, произнести божбу, клятву, обѣтъ. Крім постів, уставлених церквою, закличе собі гуцул по перебутій хоробі або з иншої нагоди осібну божку (піст) в скоромний день.
Лушпи́ння, -ня, с. соб. = лушпина. Лушпиння з яєць повкидала в піч. Ум. лушпиннячко.
Маршале́нко, -ка, м. Сынъ маршала.
Огидити, -джу, -диш, гл. 1) Загадить. 2) Опорочить, обезчестить.
Роскарякуватий, -а, -е. 1) О деревѣ: со стволомь, расходящимся въ верхней части.
2) О человѣкѣ, который ходить разставя ноги.
Струпкий, -а, -е. О пути: покрытый замерзшею грязью, кочковатый. Струпка дорога, бо кал замерз погружений.
Цяцькуватий, -а, -е. О волѣ, конѣ: бѣлой масти съ коричневыми пятнами.
