Дзюба́нь, -ня́, м. = Дзюба́тий.
Котях, -ха, м. = кізяк. Ґава зимою: «руб копіях!» І тому рада.
Кривоприсяжний, -а, -е. Клятвопреступный. Кривоприсяжний... слуго!
Охабляти, -бля́ю, -єш, сов. в. охабити, -блю, -биш, гл.
1) Оставлять, оставить. Мене-с охабив фраіречку першу.
2) Портить, испортить.
Підіймати, -ма́ю, -єш, сов. в. підійняти, -дійму, -меш, гл. 1-3 = піднімати, підняти 1 — 3. Угору руки підіймали, кайданами забрязчали. І. Підійняла китаєчку та й заголосила.
4) = піднімати, підняти 4. Таких людей підіймати наукою до моральної і соціяльної рівности з собою.
5) = піднімати, підняти 5.
6) = піднімати, підняти 6.
7) на глузи, на сміх підіймати. Haсмѣхаться, осмѣивать, подымать на смѣхъ. Отак мене на глузи підіймають. Стали вдовиченків на сміх підіймати.
8) — піднебення. Объ опухоли миндалевидныхъ железъ говорятъ въ селѣ, что это піднебе́ння опало, почему его должно підійняти, надавливая снизу пальцемъ и пр.
Повводити, -джу, -диш, гл. Ввести (многихъ).
Пошпурити, -рю, -риш, гл. Швырнуть. Як пошпуре коляку туди, де вона вперве лежала, так та коляка в землю і породилась.
Фурнути, -ну, -неш, гл. = фуркнути. Качка... фурнула.
Чекарь (ря, м? рі, ж?). Маленькія дѣти. Чекарь так дякує після їжі, як нема старших і найпаче, як у кожного був свій хліб.
Шкапійчина, -ни, ж. = шкапина. Шкапійчина тюпа.
