Брикуха, -хи, ж.
1) Шалунья, рѣзвушка.
2) Своенравная.
Відлюдний, -а, -е. Удаленный отъ людей.
Городи́на 2, -ни, ж. Плетень, заборъ, огорожа.
Дзюбо́к, -бка́, м. 1) Ум. отъ дзюб. 2) Cм. Ґельґів.
Задої́ти, -дою́, -їш, гл. О коровѣ: испортить неаккуратнымъ доеніемъ.
Курити, -рю́, -риш, одн. в. курну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Курить. Отто Гонта з Залізняком люльки закурили. Страшно, страшно закурили! І в пеклі не вміють оттак курить. Дурень нічим ся не журить: горілку п'є та люльку курить. 2) Дымить. Не курила, не топила, — на припічку жар-жар. 3) Пылить. Не кури бо так вимітаючи, — курить, як чорт дорогою! 4) Мчаться, подымая за собою пыль. Курить, як чорт од какаріку. Як ось... із Переяслава до Сомка гонець курить. 5) Кутить, пьянствовать. Троянці добре там курили: дали приманку всім жінкам, по вечерницях всі ходили, просвітку не було дівкам.
Ло́цманський, -а, -е. Лоцманскій. Лоцманський отаман дуже любив Карпа.
Мекоті́ти, -кочу, -ти́ш, гл. = мекати.
Небеський, -а, -е. = небесний. От гнів небеський настає.
Терпетинний, терпети́новий, -а, -е. Терпентинный.
