Абе́точка, -ки, ж. Ум. отъ абе́тка.
Волати, -лаю, -єш, гл. Взывать; громко кричать. До Бога серцем жалосне волають. Піду в край пустий, де й плуг не оре, і буду волати: горе мені, горе.
Гряди́на, -ни, ж. 1) Градина. Як грядини, у його котилися сльози. 2) Твердая земля между болотами; полоса земли, находящаяся выше поверхности по сторонамъ. Як дорогою їхав я зараз після великодня, то оце грядина суха, а далі улоговина — й кально. Отак у Чорноморії: оце грядина — сіно гарне, степове, а це улоговина — осока, очерет.
Набрі́вник, -ка, м. Дѣвичій головной уборъ изъ краснаго или чернаго плису или бархату, также изъ парчи, — родъ широкаго обруча, расширеннаго спереди, охватывающаго голову.
Печільниця, -ці, ж. Женщина, пекущая хлѣбъ. Не вмію я пасок пекти. Бач, яка я печільниця, що треба показувать.
Піна, -ни, ж. Пѣна (у человѣка, животнаго). Волосся піднялось догори, піна бим з рота.
Плахтина, -ни, ж. = плахта, также небольшая или плохая плахта.
Погрожувати, -жую, -єш, гл. = погрожати. Король погрожує нас руйнувати. Що ж ви тепер мені погрожуєте'?
Потонути, -ну, -неш, гл. Потонуть. Слава тобі, любомудре, чеху-слав'янине, що не дав ти потонути в німецькій пучині.
Цвиркати, -каю, -єш, гл. Журчать (о струѣ выдаиваемаго молока). Cм. циркати.
